/Files/images/Суїцид.jpg/Files/images/Телефон.jpg

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

/Files/images/1_0.jpg/Files/images/2_0.jpg/Files/images/3_1.jpg/Files/images/Булінг.png/Files/images/Що таке булінг (цькування).jpg

Перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

· До територіального органу поліції або за телефоном 102.

· До служби у справах дітей та сім’ї Києво-Святошинської РДА

454 47 08,

066 588 12 16,

063 245 02 10

· До Києво-Святошинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

04598 7 28 22,

507-19 10,

050 613 99 40 (психолог),

067 841 58 64

· До психолога Мобільної бригади з надання соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та/або насильства за ознакою статі

063 605 94 10,

050 030 59 48

· До Вишневського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги

(04598) 53621; (045 98) 53601

Vyshneve.kyivreg@legalaid.gov.ua

· До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

· До психолога, соціального педагога, классного керівника тощо.

· До близької людини.

· На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовнітелефонні «Гарячілінії»

Національнадитяча «гарячалінія» Центру «Ла Страда-Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію - безкоштовні як зістаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гарячлінія» з протидіїдомашньомунасильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123(цілолобово та безкоштовно з мобільнихтелефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером

0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів)

Зупинимо насильство разом !!!

Основні види шкільного булінгу та як йому протидіяти

/Files/images/Без названия (1).jpg

Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов’язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється у багатьох формах – існують вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування (кібербулінг). Школа багато робить для того, щоб займатися профілактикою знущання і своєчасно справлятися з ними, але й батьки можуть навчити дітей запобігати і зупиняти прояви такої поведінки. Далі представлені поради практичного психолога, як потрібно справлятися з чотирма найбільш поширеними видами булінга.

1. Вербальний (словесний) булінг

Ø Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою жорстоких слів, яке включає в себе постійні образи, погрози і неповажні коментарі про будь-кого (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу, т. і. ).

Ø Приклад: одна дитина каже іншій дитині: «Ти дуже жирний, прямо як твоя мама».

Ø Характерні ознаки: діти, які зазнали вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось вимовив на їх адресу, і запитати вас про те, чи правда це.

Що необхідно робити:

По-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їх в думці про те, що кожен заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності і незалежності своєї дитини і його готовності вжити заходів у разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова і дії хулігана. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривдникові твердим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепися».

2. Фізичний булінг

Ø Що це таке: фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає у багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

Ø Приклад: з дитини привселюдно стягують штани на дитячому майданчику.

Ø Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами і непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, забої, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль в животі.

Що необхідно робити:

якщо ви підозрюєте, що вашу дитини піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – запитайте, як справи в школі, що відбувалося під час обіду або на перерві, по дорозі додому. На основі отриманих відповідей з’ясуйте у дитини, вів хтось себе образливо щодо неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв’язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати і час інцидентів, пов’язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та дії, які були зроблені.

Не звертайтесь до батьків хулігана (хуліганів), щоб вирішити проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною триває і вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться в місцеві правоохоронні органи. Існують закони про боротьбу з залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригуючі дії.

3. Соціальний булінг

Ø Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, будь це трапеза за обіднім столом, гра, заняття спортом або ж громадська діяльність.

Ø Приклад: група дівчаток в танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому ніякої уваги на одну дівчинку, яку діти вирішили не запрошувати, вдаючи, що її не існує.

Ø Характерні ознаки:стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням підтримувати участь в компанії однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчата частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати набагато довше.

Що необхідно робити:

використовуйте вечірній час, щоб поговорити з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на хороші якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтеся на розвитку їх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання і позашкільних заходах, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

4. Кіберзалякування

Ø Що це таке: кібербулінг полягає в звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні і неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень в соціальних мережах.

Ø Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах наступний текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось взагалі з ним спілкується ?! Він же гей».

Ø Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись в соціальних мережах, чи буває при цьому сумна і тривожна. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп’ютері, в телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є у дитини проблеми зі сном, чи просить вона залишитися вдома і не ходити до школи, або відмовляється від улюблених занять.

Що необхідно робити:

Ø Повідомлення образливого характеру можуть поширюватися анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом.

Ø Будьте в курсі популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що, якщо вона піддається кіберзалякуванню, вона не повинна втягуватися, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього йому необхідно повідомити про це вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати і час їх отримання.

Ø Повідомте про кіберзалякування в школу та Інтернет-провайдеру. Якщо кібербулінг загострюється і містить загрози і повідомлення явного сексуального характеру, зв’яжіться з правоохоронними органами.

Ø Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається булінгу підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто неприємність дошкулити комусь і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходів проти булінгу, особливо якщо насильство приймає важкі форми або постійний характер, зв’яжіться з учителем або директором школи, щоб контролювати ситуацію до тих пір, поки вона не вирішиться.

ЧОМУ ПІДЛІТКИ ПОЧИНАЮТЬ ПАЛИТИ, ВЖИВАТИ АЛКОГОЛЬ?

Результати обслідувань учнів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення:
1. Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.
2. Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.
3. Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.
4. Вплив авторитетної для підлітка людини.
5. Прагнення забутися, розслабитися, зняти напруг, неприємні відчуття.
6. Прагнення демонстративного протесту.

ЧИ ВАРТО ОБГОВОРЮВАТИ З ДИТИНОЮ ПРОБЛЕМУ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК, ЯКЩО ВОНИ Є У БАТЬКІВ?

Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:
1. батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;
2. батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.
Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада.
Що ж допоможе дитині протистояти біді?
- внутрішній самоконтроль і визначення життєвої мети;
- любов до батьків, бажання бути поряд з ними;
- можливість активної участі в суспільному житті ( відвідування гуртків, спортивних секцій);
- бажання вчитися, успіхи в навчанні;
- визнання і заохочування з боку оточуючих

ЯК ДІЗНАТИСЯ, ЩО ДИТИНА ЩОСЬ ВЖИВАЄ?

Багато батьків побоюються того, що їхня дитина робить чимало небезпечних речей, а вони про це не підозрюють. Батьки мають обов’язково звернути увагу на такі зміни у поведінці дитини:
1. Раптова зміна друзів.
2. Різке погіршення поведінки.
3. Зміна у харчуванні, смакових звичках.
4. Випадки забудькуваті, недоладної мови.
5. Різкі зміни настрою.
6. Повна втрата попередніх інтересів.
7. Раптові порушення координації рухів.
8. Часте згадування наркотиків, алкоголю під час жартів та розмов.
9. На фоні повного здоров’я - розширені зіниці, почервонілі очі, кашель, нежить, блювання.

Однак бути уважним до дитини - це не значить пильно наглядати за кожним її кроком і підозрювати в усьому поганому. Це значить - любити і підтримувати її.

Превентивну роботу необхідно спрямувати передусім на неповнолітніх. Педагогічний аспект виховання дітей молодшого шкільного віку, схильних до негативних проявів у поведінці, нині вивчено мало. Стосується він спадкоємності в роботі дошкільної і шкільної ланок. Цей процес виховної діяльності потребує особливої уваги з ряду причин:

1. Старший шкільний період - останній етап початкової ланки соціалізації дитини на рівні дитячого садка. В цьому віці відбуваються істотні зміни в психічному житті дитини. Така зміна життєвої позиції призводить до прояву або посилення вже наявних відхилень у поведінці дитини, а також виникнення нових труднощів у пристосуванні до майбутнього шкільного життя.

2. Існує дуже обмежена кількість досліджень, які враховували б нову суспільно-політичну й соціально-економічну ситуацію в країні, що істотно впливає на завдання педагогічної діяльності, потребує нових підходів до організації виховання дітей.

3. Великий вплив на формування особистості дитини, на виникнення і розвиток негативних проявів у поведінці має склад сім’ї, загально освітній рівень батьків та їхні виховні позиції.

Тривожить поглиблення останнім часом кризи самооцінки дітей підліткового віку. Причина криється у відсутності можливості задовольнити потребу підлітка в суспільному визнанні, що в свою чергу, затримує його особистісне самовизначення. Тому підлітки тягнуться до інтимно-особистісного і стихійно-групового спілкування з однолітками (вуличні компанії, неформальні групи, де взаємне непорозуміння підлітків із дорослими переходить в інтеграцію).

Саме в процесі стихійно-групового спілкування стійкого характеру набувають агресивність, підвищена тривожність, замкнутість тощо.
Проблема пияцтва й алкоголізму в підлітковому віці останнім часом стала дуже актуальною. За статичними даними, до 80% дорослих, хворих на алкоголізм, почали зловживати алкоголем саме в підлітковому віці. У підлітків дуже швидко відбувається психічна деградація. Їхній інтелектуальний розвиток не відповідає вікові.

ПРОФІЛАКТИКА (ОБОВ'ЯЗКОВА СПІВПРАЦЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ):

- учнів треба ознайомити з деяким мінімумом соціально-психологічних знань загартування волі з орієнтацією на гідні приклади; слід формувати в них правильну самооцінку;
- групу, що орієнтується на вжиток алкоголю, слід роз’єднати;
- засоби покарання мають бути обґрунтованими і справедливими

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ДОРОСЛИМИ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ПЕРІОД:

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу.

3. Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.

4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком.

5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть розвитку контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний як особистість.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.

Інформації для батьків «Захистіть свою дитину!»

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

ü Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

ü Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;

ü Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;

ü Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

ü Ламання та знищення особистих речей;

ü Використання брутальних слів, лайка;

ü Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

ü Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;

ü Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

ü Звинувачування у всіх проблемах;

ü Крити кування думок, почуттів, дій;

ü Поводження із ним/нею як із прислугою;

ü Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

ü Нехтування дитиною;

ü Нехтування обов’язків стосовно дитини;

ü Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

ü Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

ü Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

ü Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

ü Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

ü Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

Діти відчувають сум.

Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

Реагувати надто агресивно;

Не визнавати авторитетів;

Бути пасивними чи пригніченими;

Мати вигляд заляканих;

Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1.Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2.Негативні форми поведінки в суспільстві найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3.Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти. В результаті дитина: або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Ст.2 Всі діти є рівними у своїх правах

Всі діти незалежно від походження, кольору шкіри, національності, статі, мови, є рівними у своїх правах

Ст.3 Всі діти мають право на любов та піклування
Дитина має право на піклування батьків, родичів, громади та держави. Інтереси дітей є першочерговими.

Ст.6 Невід'ємне право дитини на життя

Кожна країна має забезпечувати виживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян

Ст.11,35 Захист дітей від викрадення та продажу
Обов'язки держави полягають у тому, щоб докладати всіх зусиль для попередження викрадання дітей, торгівлі дітьми та їх контрабанди. Діти – не товар, яким можна торгувати.

Ст.12,13 Всі діти мають право на власну думку

Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому, цим поглядом повинна приділятись увага при вирішенні будь-яких питань, що торкаються

цієї дитини.

Ст.15 Діти мають право на об'єднання
Дитина має право зустрічатись з іншими людьми, вступати до асоціацій, об'єднань, або ж створювати їх.

Ст.16 Всі діти мають право на особисте життя
Діти мають право на захист від втручання до їх особистого та сімейного життя. Не можна втручатись у листування дітей, порушувати їх честь та гідність.

Ст. 17 Всі діти мають право на інформацію
Держава забезпечує доступ дітей до всебічної інформації. Заохочується розповсюдження засобами масової інформації, матеріалів, які стосуються соціальних, культурних питань розвитку людини. Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої для дитини інформації.

Ст.19,37. Діти не повинні стати жертвами насильства
Держава захищає дітей від брутального поводження з боку батьків або інших осіб, жодна дитина не може бути піддана катуванню, знущанню, незаконному арешту або позбавленню волі.

Ст. 20,21,25 Особлива турбота про дітей-сиріт
Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлення сім'ї, надаючи відповідну альтернативу сімейному піклуванню.

Ст. 23,25 Особлива турбота дітям-інвалідам

Дитина-інвалід має право на особливе піклування та умови життя, які забезпечать її гідність та участь у житті суспільства.

Ст. 24. Всі діти мають право на медичну допомогу

Діти мають право на медичну допомогу за найвищими стандартами, які реально може забезпечити держава. Жодна дитина не може бути позбавлена доступу до ефективної охорони здоров'я.

Ст. 28, 29 Всі діти мають право на освіту

Дитина має право на освіту і обов'язок держави – забезпечити доступну для кожної дитини безкоштовну обов'язкову початкову освіту та заохотити її до отримання середньої освіти.

Ст. 27. Діти мають право на повноцінне харчування

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку, батьки несуть відповідальність за забезпечення необхідного рівня життя дитини. Держава ж створює відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.

Ст. 32,36 Діти не повинні залучатись до примусової праці

Дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може нести загрозу її здоров'ю.

Держава встановлює мінімальний вік для прийому на роботу і визначає вимоги для умов праці неповнолітніх.

Ст.30 Всі діти мають право на національну самобутність
У кожного народу є своя мова, свої традиції, релігії, обряди. Діти мають право користуватися своєю національною культурою, рідною мовою та сповідувати свою релігію.

Ст. 31. Всі діти мають право на відпочинок

Діти мають право на відпочинок, дозвілля та участь у культурному та творчому житті.

Ст. 29. Всі діти мають право на розвиток талантів

В кожній дитині закладений певний дар. Завдання держави полягає в тому, щоб не лише вчасно поліпшити талановитих дітей, а й сприяти розвитку їх талантів та обдаровань.

Ст.33. Захист дітей від наркоманії

Діти мають право на захист від незаконного вживання наркотиків, а також від залучення до виробництва наркотичних речовин та торгівлі ними.

Ст. 37, 39. Жодна дитина не повинна бути скривджена

Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню, покаранню та незаконному арешту. У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава забезпечує необхідну соціальну реабілітацію та лікування.

Ст. 37,40. Захист прав неповнолітніх правопорушників

Дитина, яка порушила закон, має право на таке поводження, що сприяє розвитку у неї почуття власної гідності та зміцнює повагу до прав і свобод людини.

Ст. 38. Дітей не можна залучати до бойових дій

Держава повинна вживати всіх можливих заходів, щоб діти не брали участі у військових діях. Жодна дитина віком до 15 років не повинна призиватись на службу до збройних сил. Держава повинна піклуватись про дітей, які постраждали від збройних конфліктів.

Ст. 42. Всі діти мають знати свої права

Держава зобов'язана як найширше знайомити як дорослих, так і дітей з правами, відображеними у Конвенції ООН про права дитини.

Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони невід’ємні від інших прав, гарантованих тобі державою.

Мир і дружба – не дива, тільки знай свої права !

Великі права маленької людини

в Конвенції ООН про

права дитини

Незважаючи на те що ти ще не дорослий, ти все одно людина, яка має права.

Свої права ти можеш знайти у спеціальному документі, який називається Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини - міжнародний правозахисний документ, що охоплює весь комплекс міжнародних правових стандартів захисту і забезпечення благополуччя дітей.

Конвенція ООН про права дитини – комплексна угода, яка зобов’язує держави, котрі її ратифікували (прр\ийняли), вжити заходів щодо забезпечення та захисту прав дітей. Її називають «Велика хартія вільностей для дітей» або світова конституція прав дитини, яку ратифікували практично всі країни світу

У 1991 році Україна теж прийняла Конвенцію про права дитини і гарантує тобі реалізацію:

Ст. 1 Дитиною вважається людина віком до 18 років

Якщо тобі не виповнилося 18 років, ти вважаєшся дитиною. Ти ще ростеш, ходиш до школи, одним словом – формуєшся фізично та духовно.

Кiлькiсть переглядiв: 281

Коментарi